Та останні 8 років довели, що Незалежність – не просто пафосні промови та святкові феєрверки. Це повсякденне життя та шлях, яким рухається Україна. Це люди – усі ті, хто поруч із нами; ті, ким ми пишаємось та на кого підсвідомо рівняємось; ті, хто боронить зараз країну на фронті та віддає усього себе у фронтових містах та тилу.
Сьогодні ми по-іншому усвідомлюємо Незалежність – більш міцно, більш особисто. Вона виборюється зараз по всіх куточках України, усім світом. Крок за кроком із труднощами та, на жаль, втратами ми впевнено рухаємось до нашої спільної перемоги над злом, над темрявою.
Кожен з нас робить свій внесок, аби ми могли жити вільно й гідно на своїй землі, повернутись до своїх домівок та знов спокійно ходити по вулицях рідних міст.
Воля, свобода, незалежність – одні з головних цінностей, які має людина. Вони варті того, аби заради них боротись і перемагати.
Тиждень тому — наче місяць назад.
Місяць назад — наче роки тому.
В мене під вікнами знов чути Град:
Мабуть, сьогодні я точно помру.
В мене в кишенях банкноти й картки.
В мене в наплічнику кішка і крам.
Я так й не встигла купити квитки,
От й ризикую в дорозі життям.
Щоб не здуріти, рахую до трьох.
Щоб не боятись, тримаюсь в руках.
Ми переможемо і з перемог
Відновим будинки в розбитих містах.
Тільки триматись! Ні кроку назад.
Все віддаю — і не шкода.
Тому Вірю в країну із безліччю вад:
З нами і правда, і Бог, й ЗСУ.
